Я незаправлені ліжка люблю.

Люблю, коли люди п`яні і вони плачуть, але тільки в цей момент вони можуть бути чесними. Люблю цей погляд в їх очах, коли вони усвідомлюють, що закохані. Люблю те, як люди виглядають, коли прокидаються і дивляться у вікно. Люблю той подих, які роблять люди, коли їх улюблений персонаж вмирає. Я люблю, коли люди закривають очі, і згадують, згадують якісь дні, слова, людей, і на їхніх обличчях проявляється нешкідлива дитяча посмішка. Я люблю коли люди роблять нешкідливі дурниці
. Коли йдуть на дахи будинків і парять в горизонті міста. Коли вони не замислюються про свій зовнішній вигляд, про думку інших людей. Люблю коли люди дивуються, коли радіють простим дрібницям, а не дорогим авто і товстим гаманцем в кишені. Я в людей і їх справжні моменти весь час закохуюся. Я закохуюся в їх падіння, розмазаний макіяж і мрії. Таким чином, якщо чесно, це занадто красиво, щоб описати словами.