Виховання красою
На думку Сухомлинського, видатного радянського педагога-новатора, надзвичайно важлива щоденна обстановка, навколишня дітей. Так, у дворі Павлиської школи, яка є одним з тих закладів, де були втілені в практику ідеї Василя Олександровича, є алея троянд і персикова гай. Там розроблений цілий ритуал, який спрямований на дотримання акуратності зовнішнього вигляду школярів і чистоти в класах.
виховуємо красою
В якості головної задачі виховання красою можна розглядати ту ж, що і при вихованні словом, а саме в цій справі важливо викликати у дитини справжнє захоплення красою, який може бути отриманий і створений за допомогою людської праці, а також непохитного людського духу. І будь-яка сторона, яка відображає прекрасне в житті, будь то музичний твір або природа, повинна приводити до емоційного розмови про людину.
Виховання музиканта, а перш за виховання людини - це одне з провідних напрямків відродження в особистості розуміння прекрасного. Музика об`єднує якоїсь невидимої, але неймовірно міцною ниткою, вихованців і вихователя. Слухаючи мелодію, захоплюючись її красою і переживаючи, учень і вчитель стають ближче і рідніше один до одного і до краси, яку дитина зможе відчути буквально шкірою.
І краса, і слово розглядалися в системі, створеній Сухомлинським, як засіб, який здатний викликати емоційний вплив. Вони покликані в своєму неповторному єдності викликати у дитини потрясіння. Такого роду потрясіння, як вважав Сухомлинський, іноді доводиться чекати місяцями, а то й роками. Але виникає в результаті цього емоційний контакт вихователя з дитиною виступає в якості тієї основи, на якій формується здатність дитя сприймати красу, помічаючи її в кожному прояві життя.
Арт-педагогіка
Арт-педагогіку, а інакше виховання красою, перш за все, слід розглядати як засіб, що допомагає осягати красу через мову мистецтв і художні образи, а вже після виховання красою розглядається як проникнення в глибину простору буття. Загальне завдання педагогів і батьків створити комфортні умови, які допомогли б кожному, тільки початківцю жити людині, знайти в собі до цього моменту приховану неповторність, а також якусь творчу унікальність, яка буде виступати в якості початку краси в особистості, що неодмінно проявиться в умінні висловлювати це в благородній діяльності.
Дитина за допомогою вчителя і батьків повинен побачити зовсім інший світ, який постане перед ним у фарбах краси, що виявляються в невтомному натхненний пошуку духовного і устремлінні до нових горизонтів, бо таке прагнення не бачить межі, саме в цьому і полягає завдання кожного виду мистецтва на Землі.
Однак виховання красою не завжди має бути настільки піднесено, щоб проявлятися в мистецтві. Таку красу дитина неодмінно побачить в прояві чистоти буденності і словесності, в прозорості і доброті намірів і твердості духу, в кожному етапі шляху, який веде до нових, раніше незбагненним успіхам.
