Сповнений знемоги. "Потрібно потрапити до мінору додому.
Щоб, як і зазвичай старий друг базікав без угаву, ніс якусь нісенітницю і нісенітницю, тоді таку відразу стане спокійніше. А спокій б зараз як ніколи до речі було. Через появу Юкіо в класі у Симідзу відмовили всі аварійні системи.
"Продзвенів дзвоник".
Всі вирушили на обід. Таку гукнув учитель.
- Такуя - кун ти не міг би трохи допомогти?
- Звичайно. З чим сенсей?
- Потрібно віднести підручники в бібліотеку.
- Без проблем, я віднесу. - Симідзу взяв стопку підручників зі столу.
- Лекція була дуже цікавою. - Він посміхнувся. - До побачення сенсей!
- Я дуже радий. Дякую за допомогу Такуя - кун. До побачення!
Він з кабінету вийшов. Дійшов до сходів. Спустився. Кілька кроків прямо, поворот наліво. Ось і бібліотека. Присвистуючи, він тихенько відчинив двері ногою, щоб не упустити підручників з рук.
- Такс ... мені потрібна третя секція.
Таку очима крутись навколо своєї осі нишпорив.
- Третя секція ... хм? Так ось же вона! - Розставивши все книги таку з полегшенням видихнув, потираючи тильною стороною руки змоклий лоб. - Начебто все. Фууух!
Проходячи повз читального залу, очі Такуї жадібно вп`ялися в сплячу на столі фігуру, що знаходиться по іншу сторону від нього самого. Такий пастки він ніяк не очікував побачити в цьому місці. Збігу обставин сьогодні просто вражали своєю награною непередбачуваністю.
"Чорт, тільки не зараз ... знайшов де спати! Кричуще спостерігаючи за тим, як недбало були розкидані пасма волосся по обличчю Юкіо тахакасі, а довгі вії трохи тремтять, таку проковтнув застряглий в горлі комок.
"Як же хочеться доторкнутися до нього. Маленькими кроками він відстань між ними скорочував. Ще чуть чуть ... і досить буде дотягнутися рукою!
Двері в бібліотеку різко відчинив, порушила всі його плани. Такуя блискавично відсторонився від тахакасі.
- Гей, такучііі! Такучііі ти здееесь? - Викрикнув Хотару.
Такуя підбігаючи до дверей, потягнув того за руку, випроваджуючи геть із бібліотеки.
Юкіо прокинувшись, потягнувся і кинув погляд на двері.
"Хто тут був? - Такучі? Хм. Щось знайоме.
Перед тим як знову провалитися в сон, на його обличчі прослизнула скороминуща посмішка.
Тим часом Такуя і Хотару:
- Ти чого зовсім здурів! Кричиш на всю іванівську! Це ж бібліотека! - Докірливо прошепотів Таку.
- А що я зробив те! Тебе довго не було, я хотів разом пообідати. Ти чого там взагалі робив?
- Сенсей попросив віднести підручники. - Таку опустив погляд.
- Слухай, а там хіба не новенький був? - Примруживши очі і трохи відхиляючись назад, подивився в дверну щілину Хотару.
- Нікого там не було! - Штовхаючи в спину Хотару, Симідзу вів його подалі від бібліотеки.
- Так ні ж! Я точно ... бачив.
- Я сказав, що був там один! Підемо вже. Жах як хочеться їсти!
Вони в їдальню спустилися. Досита наїлися. І вирушили в роздягальню. Всі вже переодяглися і пішли на спортивне поле. Швиденько скинувши з себе одяг, хлопці одягли форму і побігли на урок.
- Клас! Рівне! Струнко! Вітаю! Сьогодні у нас забіг на 2000 метрів. Робимо розминку і приступаємо.
Ставши на стартову лінію, всі хлопці приготувалися рвонути, як тільки почують свисток.
- Раз! Два! три! побігли!
"лунає Свисток".
Арата в забігу лідирував. Він завжди своїми швидкими ногами в середній школі славився. Вони з мінору вже довгий час в будь-якому питанні змагаються. Не хочуть поступатися один одному ні в чому. Як то кажуть кожен новий день це битва не на життя, а на смерть. Ті ще шанувальники спорту! Але, на жаль, мінору немає сьогодні, і хто прибіжить першим годі й гадати. Слідом за Аратой прибіг Ямомото. Третій Хотару. Такуя ж був четвертим. Решта примчали після.
- Уууух! Давненько я так не бігав! - Важко дихаючи, зауважив Таку.
Змахнувши з чола намоклі від поту волосся, до кінця відновив подих.
Один учень не втік.
"Невже прогулює урок фізкультури? - Ей, арата! Ти не знаєш де новенький? - Підбіг до нього таку з явно вираженим цікавістю на обличчі.
- Неї не знаю. Схоже, не пішов на урок. Його навіть в роздягальні не було.
"Хм. - Вітаю з першим місцем! Красунчик! - Широко посміхаючись, таку показав йому великий палець в схвальному жесті.
- Дякуємо! Ти щось зовсім розслабився. Ну, нічого я - то тебе швидко до тями приведу! - Зареготав арата і скуйовдив Симідзу волосся на маківці.
- Гей! Перестань! Мені і мінору вистачає! Ти не уявляєш, як він мене влітку вимотує зі своїми пробіжками на інший кінець міста і назад. Монстр втіли!
- Ахахаха, так - а він це може! Гаразд пішли в футбол пограємо. - Кивнув головою в бік поля арата.
- Я мабуть трохи перепочинемо і потім відразу до вас.
- Як хочеш.
Таку на лавочку сіл. Дивлячись, як по небу повільно пливуть хмари, як енергійно і невтомно світить сонце, як весело і жваво однокласники грають в футбол і як дівчата, сидячи осторонь, захоплено обговорюють якусь тему, він знову провалився в роздуми.
Перед ним з`явився образ Юкіо.
Підходячи до нього в щільну ... і ніжно обіймаючи, таку вдихнув аромат шовковистих довгого волосся. Тіло відчуваючи все його тепло просто заніміло. Юкіо стрімко наближався до його губ коли ....
- Гей! Таку - чан!
Все бачення випарувалося. А Симідзу залився фарбою.
- А? Мисак? Що таке?
- Допоможи віднести інвентар в спортзал, все одно нічим не зайнятий.
- Добре. Давай.
Вони взяли речі, і пішли до спортзалу. Мисак відкрила двері і зайшла перша. Такуя слідував за нею.
Виявивши силуети за рогом, таку поставив все речі і повернувся. Захотілося глянути одним оком. Та й голос до болю знайомим ... здавався.
- Що ти хотіла мені сказати?
- Юкіо - кун, я багато думала про тебе не як про одного, ти ж розумієш. Не можу більше приховувати від тебе своїх почуттів. Всі мої подруги кажуть, що з нас би вийшла відмінна парочка. Чи не знаходиш? - Посміхнувшись запитала абсолютно незнайома таку дівчина. - Тільки уяви! Я багатьом відмовила заради можливості бути з тобою. Всі твої дружки просто обзавидуются!
Дівчина була одягнена в коротку спідницю з мереживною окантовкою і блузку з глибоким вирізом. Біле волосся на плечі спадали. Руки за сорочку тахакасі хапалися. А на ёе особі, як здалося таку, було надто багато макіяжу.
Юкіо мовчки, стояв і поки не спромігся відповідати, дивлячись, куди-то в сторону.
В голові Такуї пронеслася буря. А нервова система в міліметрових кроках від стрімкої атаки перебувала.
"Що він з нею робить? Як все так вийшло? Руки мимоволі стискалися в кулаки, коли він бачив тих двох. Адже вони дійсно виглядали добре разом.
Він."прийме Її почуття? - Як ти обдумаєш, дай мені знати! Добре? - Вона широко посміхнулася йому.
- Стривай. - Він схопив її за зап`ястя - в цьому немає потреби. Вибач, я повинен відмовитися.
- Але чому? - Вона моментально змінилася в обличчі.
- Вибач. Мені, правда, шкода. Але в даний момент я не налаштований на відносини з будь-ким. Вибач. - Його особа не показувало абсолютно ніяких емоцій.
- Ти просто не усвідомлюєш що говориш зараз, адже так! Хоч розумієш, що ти втратив! Подумати тільки через тебе я виставлена посміховиськом! Спасибі, що вислухав! - Сказала вона і вихопивши свою руку втекла геть.
Такуя притулившись до стіни, тихенько сповз вниз. Затуливши голову в коліна, він чув тільки, як стукає в грудях серце.
Тудум. Тудум. Тудум. Питань стало тільки більше. Полегшення від неприйнятих почуттів величезним Уколом ревнощів змінилося. Кого ж не хоче відпускати його серце? "І на що"я" цікаво сподівався, дурень! Все це було дурістю з самого початку.
