Поїзд до капітолію під`їжджає.
Прекрасні будівлі, мальовничі парки і сади можна побачити навіть з вікна поїзда. Ось поїзд зупинився і ми всією компанією (супроводжує, ментор, я, другий трибут) пройшли на вихід. Коли ми вийшли всюди нас фотографували поки ми не прибули в центр перетворення.
Там мене зустріла моя команда підготовки.
- Ми будемо тобі робити макіяж і зачіску для відкриття. Сукнею і аксесуарами займається твій стиліст - пропищала одна дівчина з команди підготовки. Команда з трьох чоловік складалася. Дві дівчини і хлопець. Їх звали Мелоні, Трейсі і Джордан. Всі вони були схожі на клоунів з-за своєї "бойовий" розмальовки та яскравою позбавленою смаку одягу. Вони розмовляли про всілякі дурниці поки робили мені зачіску і макіяж. Макіяж чудовий вийшов. Тіні пшеничного кольору, помаранчева губна помада, чорна туш. Зачіска теж вийшла дивовижна. Далі я до стиліста пішла. Ним виявився хлопець двадцяти років. У нього було волосся бордового кольору по плечі, зібране у хвіст. Чорно - жовтий костюм. Гаразд хоч макіяжу на обличчі немає, на тому спасибі. Плаття було шикарне помаранчеве, пишне. З аксесуарів були золоті сережки і намисто. Я виглядала чудово. Ось уже ми у своїй колісниці стояли. Ми в неї сіли.
- Удачі, мої дорогі - промовила Ніколь, наш ментор. Коли колісниця рушила, я лише відчула себе ще впевненіше. Я наважилася помахала капітолійцам рукою, послала повітряний поцілунок. Колісниця зупинилися. Почалася мова президента сноу, хоча по правді кажучи, мало хто з трибуто її дійсно слухав. Незабаром мова завершилася і ми зійшли з колісниці. - Ви молодці! - Вигукує ментор і стилісти.
